Літа зарубцювали давні рани

Травневий ранок. Яскраві сонячні промені крадькома проникають крізь штору до кімнати Бориса Степановича. Зір давно підводить дев’яностоп’ятирічного чоловіка, але старий радіоприймач завжди стоїть біля ліжка. Вмикаючи його тремтячою рукою, сивочолий ветеран щодня дізнається про події в країні. Крають серце зведення із зони антитерористичної операції й мимоволі нагадують про Другу світову війну…

Про тернисту долю, пронизану гіркими спогадами, ветерана Другої світової війни Бориса Степановича Плахотнюка із Селичівки читайте у матеріалі свіжого випуску тижневика «Баришівський вісник»

Коментувати